Гонка озброєнь у пташиному світі
Гніздові паразити та їхні жертви
Найбільш відома “гонка озброєнь” у дикій природі — еволюційний двобій між хижаками та жертвами. Але найбільш кривавого вигляду вона здобуває у еволюційній битві між птахами — гніздовими паразитами та їх “хазяями”.
Гніздовий паразитизм — це властива деяким видам птахів поведінка тихцем підкидати свої яйця до гнізда та кладки іншого виду (виду-”хазяїна”) або іншій особі свого виду, покладаючи на нього турботу про своїх нащадків. Вважається, що така гніздова поведінка незалежно еволюціонувала як мінімум 7 разів у різних групах птахів Старого та Нового Світу. Загалом у світі нараховується близько 100 видів птахів — гніздових паразитів.
Птахи-паразити вдаються до різних хитрощів, аби підкинути своє яйце у гніздо до хазяїна. Вони можуть мати вигляд та забарвлення хижака, аби наполохати хазяїна та змусити його на якийсь час покинути гніздо без нагляду (приклад звичайної зозулі, яка строкато пофарбована під великого яструба). Вони маскуються, аби виглядати як якийсь інший, безневинний вид, що мешкає поруч. Вони маскують яйця, аби надати їм розміру та кольору яєць птаха-хазяїна. Пташеня паразита вилупляється раніше, розвивається швидше і часто сильніше за пташенят хазяїна. Тому легко виштовхує з гнізда їхні яйця чи пташенят — конкурентів. Новонароджені одного з найефективніших паразитів — воскоїдів (російською — медоуказчиков) — мають страхітливі гострі гачки на кінчиках дзьоба, які дозволяють ефективно вбивати пташенят хазяїв та проколювати шкарлупу їх яєць. Новонароджені пташенята паразитів мають такий самий патерн забарвлення пащі, як і пташенята хазяїв.
Хазяї еволюційно захищаються, як можуть. Ткачики, наприклад, роблять хитрі констукції гнізд, до кладок у яких складно дістатися паразиту. Потенційні хазяї вчаться розпізнавати паразитів у якій завгодно подобі, як дорослих коло гнізда, так і новонароджених у гнізді. Вони практикують попередження сусідів та колективний захист. Вони вбивають знайдених та спійманих коло гнізда представників паразитів, і атакують види, під яких паразити маскуються. У забарвленні яєць з’являються хитрі та складні орнаменти та загогулини, аби розрізнити свої та чужі схожі яйця. Пташенят ще у яйці вчать спеціальним звукам-паролям, які вони мають видавати після вилуплення, аби сигналити батькам, що вони “свої”.
А що ж відбувається, якщо з гніздовим паразитом стикається вид, який до цього не брав участь у цій битві озброєнь? Доля його сумна. Саме це сталося з північноамериканським видом — горихвістковим пісняром Кіртланда. Цей лісовий птах зазнав великих втрат через поступове зникнення його гніздових біотопів — молодих лісів не старіше за 22 роки. На їх місце прийшли великі розчишені від лісу ділянки, а разом з ним прийшов вселенець — гніздовий паразит вашер буроголовий (російською — воловья птица), який почав стрімко розширювати свій ареал.
Бідолашні пісняри не мали еволюційних механізмів захисту, вони навіть не вміли розрізняти біле та пурпурове забарвлення яйця. Вид вдалося врятувати, коли залишилось всього 167 співочі самця. Як саме? А фізичним винищенням вашерів у місцях існування піснярів. Ця програма почалася у 1972 році і триває досі. До того ж для піснярів спеціально насаджують гніздові біотопи, молоді посадки сосни, які слугують тільки два роки, а потім їх рубають на дрова та насаджують нові.
Але все частіше звучать голоси, що якщо повністю винищувати вашера буроголового, то пісняр Кіртланда ніколи не навчиться розрізняти яйця паразита та ефективно протистояти йому. Та й фінансувати спеціальні насадження виключно для пісняра на 38 000 акрів державної землі якось дорогувато для платників податків виходить.
Особисто мені було б цікаво подивитись на контрольований експеримент у природі, — як швидко зможе пісняр виробити еволюційні механізми захисту від вашера і чи зможе?
На фото: горихвістковий пісняр Кіртланда (зліва); вашер буроголовий (справа).
