Дві книжки про технологічне майбутнє: Макс Теґмарк та Клаус Шваб

Враження від книг “Життя 3.0. Доба штучного інтелекту” та “Четверта промислова революція. Формуючи четверту промислову революцію”

Прочитала солідну «цеглину» від “Наш Формат” -- книгу Макса Теґмарка «Життя 3.0. Доба штучного інтелекту», присвячену сучасному застосуванню, перспективам, проблемам та застереженням навколо розвитку ШІ.

Автор — відомий космолог та астрофізик. Спочатку я не дуже зрозуміла, чому саме він написав цю книгу. А потім прочитала Епілог «Історія команди Інституту майбутнього життя», де автор із захопленням розказує про те, як йому вдалося долучити найкращих вчених у галузі ШІ, техніків та візіонерів до проблеми безпеки ШІ і переконати Ілона Маска це все фінансувати. І я буду відверта з вами, як на мене, цей епілог — найзахопливіша частина книжки. Особливо момент, коли Ілон Маск ледь не передумав оголошувати, що надає їм 10 млн доларів.

Що ж у книзі є ще, окрім класного епілогу?

На початку вам пропонується відповісти на питання: «Чи гадаєте ви, що надлюдський ШІ вдасться створити вже протягом цього століття?». Якщо відповідь «так», то пропонується почати читати з прологу, якщо «ні» — з розділу 1. Поставтеся до цього питання і поради серйозно. Я от, наприклад, відповіла «ні», але таки почала читати з прологу. І геть не кинула книжку, бо на мене чекало 20 сторінок дурної наукової фантастики. А от розділ 1 прояснив мені, що саме автор хоче обговорювати, і чому він вважає проблему розвитку ШІ такою важливою.

Розділ 2, на мій погляд, найкращий, хоча і дещо закороткий. Там описується стан справ з ШІ у наші дні. Вам розкажуть, що таке пам’ять та обчислення з точки зору програмування ШІ, про штучні нейронні мережі, про здатність до навчання з підкріпленням, про ШІ, які виграли у світових чемпіонів з шахів та го, і як це вдалося.

Розділ 3 розповідає, які виклики, небезпеки і переваги є у сучасних типів ШІ — безпілотні автомобілі, роботи на виробництві, автоматичні військові дрони, нові способи комунікацій. Він розглядає кібервійну, можливу втрату робочих місць через роботизацію багатьох процесій та інші виклики. От тільки автор — невиправний оптиміст. Він вважає, що про все це можна домовитись, а проблеми — подолати.

Розділи 4, 5 та 6 для мене стали розчаруванням. У них окреслене більш віддалене майбутнє ШІ, перспективи і загрози того, що буде, якщо він стане розумнішим за людину. Що тоді чекає людство, які є сценарії та прогнози? Чи допоможе він нам освоїти нашу галактику чи Всесвіт загалом (так, автор не крохоборить)? Будь-хто, хто багато читав та полюбляє наукову-фантастику, не прочитає тут для себе практично нічого нового. Все це вже десь було кимось описане у художніх книжках. Загалом, можна просто почитати Лема «Суму технології», і подивитись, що з 1960-х років нічого новішого не придумали. Автор, певно, Лема не читав.

У наступному розділі автор розглядає можливі цілі майбутнього надрозумного ШІ і яким чином вони узгоджуються з нашими. А далі досить цікава глава про свідомість з точки зору фізики і ШІ. Філософська, але цікава. Мені, як біологу, було лячно до неї приступати, пам’ятаючи конфуз з «Фізикою часу», але автор впорався.

Плюсом книжки та її родзинкою можна вважати інтерактивність. На сторінках стоїть багато кьюар-кодів, які ведуть на ті та інші важливі посилання та дискусії у інтернеті, до яких автор пропонує читачу безпосередньо долучатися просто під час читання книжки.

Автор у тексті багато посилається на таких спеціалістів з ШІ як Рассел Стюарт, Нік Бостром (“Наш Формат” нещодавно видав його “Суперінтелект. Стратегії та небезпеки розвитку розумних машин”), Сет Ллойд (книжку якого «Програмуючи Всесвіт. Космос — квантовий компьютер», видану КСД, я раджу всім, хто ніц не розуміє у теорії інформації). Чесно кажучи, у цьому місці кортить почитати українською саме їх, а не переказ.

Загалом книга неоднозначна і дещо нерівна. Я особисто воліла би значно менше візіонерства і фантазій, а більше просвітництва та конкретики. Середину взагалі можна було б скоротити.

І тому для зануд та буквоїдів, на кшталт мене, які полюбляють науковий та соціологічний аналіз того, що насправді відбувається навколо ШІ та дотичних технологій — інтернет речей, робототехніка, хмарні технології, цифрові платформи товарів та послуг — тут і зараз Тегмарка треба читати паралельно з іншою книгою.

А саме з виданням Клубу Сімейного Дозвілля про четверту промислову революцію засновника Всесвітнього економічного форуму в Давосі Клауса Шваба.

Насправді, тут під однією обкладинкою дві його книги «Четверта промислова революція» за матеріалами форуму в Давосі у 2015 і «Формуючи четверту промислову революцію» 2018 року.

Таке потрійне читання — сміливе візіонерство невизначеного майбутнього, реальність у 2015 році та її розвиток у 2018 — дає абсолютно бомбічну стереоскопію і глибокий погляд не тільки на ШІ, а і на розвиток технологій взагалі, і куди він нас несе.

Книга Клауса Шваба схожа на довідник — тексту мало, він лаконічний, дуже насичений, не можна викинути навіть слова. І треба хоча б приблизно уявляти собі основні економічні терміни типу продуктивності. Обсяг розглянутих тем зачаровує. Вплив технологій, і зокрема ШІ на ринок праці, бізнес, врядування, суспільство та індивіда, і все це з графіками, діаграмами, цифрами і купою посилань.

Картинка, яка вимальовуються від такого паралельного читання, не така вже райдужна. Викликів та ризиків тут і зараз набагато більше, ніж згадує Теґмарк, але і переваги розписані на наочних прикладах. Випала у осад, наприклад, від досить старої новини про першого ШІ у складі ради директорів компанії. Фактів та оцінок тут вистачає — оце я дійсно люблю.

Так, зокрема Шваб у вдвічі меншому об’ємі тексту набагато глибше торкається питання працевлаштування та загального перевороту у карті професій через розвиток глибинного навчання та ШІ. Особливо цікаві так звані точки докорінного зламу, що очікуються у 2025 році. Серед них є і перший робот-фармацевт, і корпоративний аудит за рахунок ШІ, одяг, під’єднаний до інтернету, і так далі.

Візуальне оформлення та переклад обох книжок на висоті. От тільки деякі графіки у «Четвертій промисловій революції» можна було б зробити більшими, складно розібрати.

Читання «по-македонськи», у дві книги, я ще не практикувала (наукова література не рахується), це виявився дуже цікавий досвід.

Приєднуйтесь та приємного читання.