Природоохорона, природоохоронці та “зелена політика” в Україні

Чому ми про це нічого не знаємо і кого читати на ФБ, аби знати

У пересічного громадянина України існує враження, що природоохоронець України — це або манірний веган з буряковим смузі, екоторбою та фоточками в інстаграмі, або навіжена тітонька з 40 котиками у квартирі, або якийсь грантоїд, який займається незрозумілою фігнею, а скоріше за все, нічим корисним.

Також є така точка зору, що Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів (Мінеко) — це корупційна та ледача організація, яка займається бозна чим, і у кращому випадку просто краде людські гроші, а у гіршому — встромляє палки у колеса чесному бізнесу регуляцією, ліцензуванням, вимогами платити за забруднення і тому подібне. А за ліси, річки, атмосферне повітря не бореться, звалища не регламентує, бурштинокопачів не ганяє, природу не рятує, і навіть котиків з дерев знімає волонтерська Київська група порятунку тварин, а не чиновники-дармоїди з міністерства.

На жаль, не можна сказати, що природоохоронна спільнота, Міністерство та інші державні інституції, які опікуються охороною довкілля, багато зробили для комунікації та пояснення, що в Україні робиться з охороною природи, які функції міністерства, держекоінспекції, Державної агенції лісових ресурсів, які групи та природоохоронні спільноти в Україні працюють, яким лобіюванням вони займаються, які проблеми накопичилися роками, а які — нарешті почали вирішуватися.

Так, справа дуже непроста. Розібратися в цьому «з вулиці» — практично нереально. І на це є причини.

Законодавча причина.

В Україні існує безліч різної нормативки, яка регулює охорону природи і довкілля, поводження з ресурсами і дотичні питання. Це рамкові закони, такі, як «Про охорону навколишнього природнього середовища», «Про тваринний світ», більш конкретні «Про мисливство та мисливське господарство», «Про природно-заповідний фонд», «Про охорону надр», «Про Червону Книгу України» тощо, Кодекси — Водний, Лісовий, купа постанов КМУ та Стратегій і так далі. Окрім того, є купа підписаних Україною міжнародних природоохоронних конвенцій.

Щось з цієї нормативки добре, щось абсолютно застаріле, щось просто не працює у нинішніх умовах, а щось є дуже корисною та поки що беззаперечною перемогою, такою, як Закон «Про оцінку впливу на довкілля». На цю нормативку впливають стейкхолдери різного рівня та ресурсу.

По-перше, Україна згідно Асоціації з ЄС має імплементувати близько 20 різних Директив, пов’язаних з охороною природи, у національне законодавство, та змусити це запрацювати, подобається це нам чи ні. Бо виділялися та виділяються кошти міжнародних донорів. Робота в Міністерстві тут йшла по-різному, щось краще, щось гірше. Злиття з Міненергоресурсів, яке відбулося за минулого Кабміну, відкинуло нас у цьому процесі назад.

По-друге, є нормативка, яка «пробивається» знизу, руками різних, часто дуже контроверсійних, природоохороних груп та НГО. Серед таких документів можна загадати Закон «Про жорстоке поводження с тваринами», багато різної нормативки нижчого рівня, пов’язаного з об’єктами природно-заповідного фонду тощо.

По-третє, є нормативка, яку з різним успіхом штовхають представники економічно зацікавлених груп, починаючи від законопроекту на звільнення від мита ввозу водовідмивних помп для потреб бурштинодобувного бізнесу (так десь і валяється у надрах Комітету з митної політики), закінчуючи всією купою паперу, що регулює «зелений тариф». Тут виступають великі гравці, це бізнес, кошти та інтереси «багатих дядь».

Дотична до законотворчої інша причина непорозумінь навколо природоохорони

Політична причина.

Частина природоохорони не цікава нікому, крім купки людей-ентузіастів з обмеженим ресурсом, наприклад питання реабілітації диких тварин, дельфінарії, контактні зоопарки, зообізнес. І вона — той Невловимий Джо, який нікому не потрібен. Інша частина цікавить дуже впливових хлопців — надра, альтернативна енергетика, риба, земля, ліси.

А є ще інтереси місцевих громад, на які до децентралізації взагалі ніхто не зважав, і які як можуть не хотіти у себе на гірській річці мініГЕС, так і не хотіти під боком національний парк. А ще вони бажають рубити ліс, копати бурштин, а також аби заводи, поряд з якими вони живуть, встановлювали фільтри на свої труби з викидами. Тобто бажають дуже різного.

Багато років об’єднання під одним дахом дуже різних моментів, інтересів, ресурсів та гравців призводило до того, що міністерство завжди було «розмінною монетою» у політичних торгах партій та політсил, що приходили до влади. Бідні і нікому не потрібні у Києві заповідники та національні парки існували та існують у одному інституційному полі з дозволами на використання кар’єрів, погодженням видобутку торфу та лісу та іншим коштовним ресурсом. Тому Мінеко не вважалося настільки «жирним», як податки, МВД чи енергетика, які намагалася контролювати умовна «партія влади», але і не таким «гробиком», як Мінсоц і Мінздрав. Корупційна спритна людина могла там розвернутися, тому міністри мінялися та летіли з посад, як листя восени, разом з різними каденціями уряду і не тільки. Це не дуже сприяло розбудові зрозумілої стратегії відомства.

І це підводить нас до третьої причини

Інституційна причина.

Ви думаєте, у нас тільки Мінеко? Та в нас також є Державна агенція з лісових ресурсів, яка донедавна знаходилась під Мінагро. Вони планують рубки, більшість зрубаних лісів — це не кляті браконьєри, вони абсолютно легальні. З 2016 року Мінеко нарешті почало масово відмовляти лісникам у погодженні таких рубок. Так що якщо вам дуже захочеться закричати: «А де та клята природоохорона-дармоїди, коли у нас ліси рубають?», то ваші претензії треба адресувати до вже ліквідованого Мінагро, який наразі став Мінекономіки.

Об’єктами прородно-заповідного фонду, окрім Мінеко, окремо керувало ще Мінагро через ДАЛРУ, а також незалежна Національна Академія наук України.

Наразі всі природоохоронні проблеми намагаються об’єднати у рамках одного відомства, при чому ще 10 місяців тому таким відомством “згори” призначили Міненерго! Проблеми, які роками були розпорошені між “семи няньками”. І роками природоохоронні ініціативи «знизу» вміло лавірували між різними інституціями та їх ролями та інтересами, пробиваючи захист природи, здоров’я громадян і так далі. Це підводить до четвертого моменту

Суспільна причина.

Природоохоронні ініціативи, волонтерські спільноти та організації — це дуже складне дивне мереживо та конгломерат. Тут є і свідки глобального потепління, і адепти правильного поводження з побутовими відходами, і представники міжнародних організацій типу WWF, і науковці (дуже багато!), і місцеві локальні ініціативи з боротьби з забрудненням води чи повітря, менші об’єднання людей, які намагаються не дати забудувати свій сквер або парк, борці з жорстоким поводженням з тваринами, великі НГО з історією, які роками освоювали міжнародні гранти та дотації — тобто ім’я їм легіон.

Купа цих людей активно працює, робить багато корисного, часто має складі стосунки між собою та між своїми організаціями. Є конструктивна природоохорона, яка за діалог, є радикали (і це не робить їх неефективними — сюрприз!), є прикриття чиїхось інтересів. Пересічний громадянин це все називає єдиним словом «природоохорона», поєднуючи разом людей, які проти одягу з хутра, людей, які проти мініГЕС у Карпатах, людей, які просто постять у ФБ «Врятуй амазонські ліси!», а також людей, які забирають з вулиці котиків та собачок.

Що читати?

Як пересічному громадянину не заплутатись у цьому всьому? Чи існує у нас природоохорона? Що це і хто це? Ефективні державні інституції, чи просто крадуть? Якщо ефективні, то які? Чи проводили у нас якісь реформи бодай у якихось природоохоронних та дотичних сферах ? Якщо читати когось на ФБ, то кого?

Існує певна кількість людей та ресурсів, за якими я слідкую на фейсбуці, яких знаю особисто чи яким довіряю. Є також певні ресурси, які я маю відстежувати, аби знати, скажімо так, «протилежну чи паралельну точку зору». Є галузі, в яких і досі не знаю геть нічого. Є і та проблематика, де я орієнтуюся, як і більшість зоологів та ботаніків, у першу чергу — охорона біорізноманіття.

Тут я просто вирішила зібрати їх до купи. Це мій особистий список, у нього, звісно, є певна специфіка і він не претендує на те, аби бути повним, незаангажованим на охопити абсолютно все. Але тут представлені різні природоохоронні проблеми та погляди, ці сторінки продукують власний контент, під дописами виникають цікаві і навіть контроверсійні обговорення, які дадуть змогу ознайомитись з тим, що відбувається у певній сфері.

Поїхали…

• Природа України. Колись давно це був дуже крутий сайт, багато природоохоронних напрямів та проблем, а також просвітницький блог про птахів від прекрасного орнітолога Геннадія Фесенка. Але сайт наразі майже закинутий, його основна команда розбрілася по інших проектах та організаціях. Купа корисної та все ще актуальної інформації тем не менш лишилася, і Генадій Васильович продовжує вести там свій чудовий пташиний блог.
• GreenPost. Останнім часом підсіла на цей ресурс. Не з усіма авторами та проблемами згодна, але аби бути в курсі останніх основних моментів у природоохороні і не тільки — підійде.

Об’єднання та НГО на ФБ:

• Офіційна сторінка українського офісу WWF-Україна. Особисто я підписана на сторінки керівників різних їх програм та підрозділів, але для загального уявлення, чим в Україні займається офіс потужної міжнародної природоохоронної організації, можна дивитись саме тут.
• Організація Environment People Law (EPL)/Екологія — Право — Людина (ЕПЛ) робить купу корисного з усіх напрямків, особливо щодо юридичного супроводу. З цими організаціями та НГО часто таке, що набагато більше інформації можна отримати з особистих сторінок їх керівників, юрисконсультів та активістів. Тут те саме, треба підписатися скоріше на Olena Kravchenko та Софія Шутяк (Софя Шутяк), ніж на офіційну сторінку чи сайт.
• Українська Природоохоронна Група — UNCG. Тут купа народу, з якими я працювала та працюю та яких знаю особисто. Основний напрям роботи — Червона книга України, охорона біорізноманіття та степів, заповідання та об’єкти природно-заповідного фонду, а також історія природоохорони.
• Цікава та корисна аналітика щодо різноманітних природоохоронних проблем у цих хлопців та дівчат Resource and Analysis Center “Society and Environment”.
• Екодія — досить широкий спектр тем та проблем, від захисту ВДЕ малої потужності до клімату.
• Колись я намагалася розібратися у сфері поводження та утилізації побутових відходів і просто загрузла у морі інформації на всіх рівнях. Більш-менш допоможуть розібратися таким, як я тут Zero Waste Alliance Ukraine.
• Кондовий класичний зоозахист, тобто собаки, кішки, коні, жорстоке поводження, безпритульні тварини, дикі тварини у неволі — це сюди - UAnimals, Асоцiація зоозахисних органiзацiй України, UAAA (Українське об’єднання захисників тварин). Тут переважно лобісти, які активно працюють з Радою і не тільки щодо законодавства у сфері поводження з тваринами, там в нас такі Авгієви конюшні, що цілій армії активістів та правників розгрібати.
• Є така тема, яка так само далека від мене як Проксима Центавра — промислова екологія. З цієї теми мені порекомендували читати журнал «ECOBUSINESS. Екологія підприємства».
• Оця регіональна організація у Дніпрі дуже ефективно та завзято працює з місцевою актуальною проблемою забруднення повітря. Дуже ефективні, “бойові” практики Save Dnipro.
  Загалом у регіонах досить багато активних та помітних екологічних організацій. Серед них можна згадати Екоклуб у Рівному, Екологічну групу “Печеніги” у Харкові, Екосфера та ФОРЗА на Закарпатті і так далі.
• Мисливці та мисливська галузь. На ФБ існує група «Життя мисливця», мета якої — продемонструвати відкриту групу щодо мисливства та полювання з «людським обличчям». На жаль, посилання не можу дати, бо мене там забанили :). Але якщо ви не будете вриватися до групи з криками «Прокляті вбивці!», то можна буде подивитися, чим живуть та дихають, які проблеми хвилюють пересічного користувача мисливської галузі. Тільки обережно :).

Люди:

• Головна людина-«оркестр», на яку варто підписатися на ФБ, це Петро Тєстов. Він великий знавець лісової галузі і купи проблем, які з нею пов’язані. До того ж він — з «умєрєнних», виступає за який-небудь діалог з лісниками, хоча постійно їх щучить та дрючить. Тому має купу зв’зків та інсайдів. І дуже багато пише на ФБ. Улюбленців у нього майже нема, дістається всім. Аби бути у курсі лісової проблематики, Петро радить читати Відкритий ліс. Цитую: “Там збираються всі новини на лісову тематику, і інколи їх коментує один з адмінів сайту Михайлов Попков, це найбільш цікаво і фахово, хоча по природоохоронним моментам там часто суто “лісниковський” погляд”.
• На відміну від нього оця людина пише дуже мало Іван Парнікоза (Ivan Parnikoza). Але він один з небагатьох активних природоохоронців, хто на ФБ представляє точку зору «радикального крила природоохорони», якщо можна так сказати, і часто робить відповідні перепости.
• Мабудь єдиний особистий екологічний блог, належить відомому захиснику степів Олексію Бурковському. Тут можна подивитись його фільми, присвячені степовій природі Донеччини, почитати його власні дописи щодо багатьох питань з охорони степового біорізноманіття, проблеми оранки та ерозії і тому подібне.
• Сторінка Зверские Заметки, яку веде Марина Шквиря, вона великий спеціаліст щодо реабілітації хижих тварин та зоопаркової справи.

Держслужбовці та депутати:

Отут складно. Колись була підписана на Ігора Луценка та Ostap Yednak, але зараз склад Ради вже не той, знаю тільки з активних Юлія Овчинникова з профільного комітету, бо треба відслідковувати, що у Раді з екологічними законопроектами робиться.

Варто також підписатися на нашого нового міністра знову виділеного у окреме “тіло” Мінеко або Міндовкілля Романа Абрамовського, він доволі активний на ФБ, люди там купу всього йому пишуть у коментах, можна поцікавитись, що у регіонах робиться.

Природоохоронці також радять читати Єгор Фірсов.
А я вважаю також цікавою та інформативною сторінку замміністра Ірина Ставчук (Iryna Stavchuk), включно з коментами природоохоронної спільноти.
Ну, і обов’язкова сторінка самого Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України (офіційна назва Мінеко)на ФБ.